Головна > Документи > Слухання та "круглі столи"

Діяльність Комітету

Надрукувати Збільшити зону перегляду

Слухання та "круглі столи"

22 листопада 2016, 18:00

22 листопада 2016 року Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя спільно з Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини та проектом Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» проведено «круглий стіл» на тему: «Національні механізми виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні: роль судової гілки влади».

 

22 листопада 2016 року Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя спільно з Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини та проектом Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» проведено «круглий стіл» на тему: «Національні механізми виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні: роль судової гілки влади».


У заході взяли участь народні депутати України – члени комітету з питань правової політики та правосуддя Яніцький ВП., Черненко О.М., Сидорович Р.М., суддя Верховного Суду України Гуменюк В.І., представники вищих спеціалізованих судів України, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Ліщина І.Ю., представники Кабінету Міністрів України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також представники та експерти Ради Європи і громадських організацій.

Вітаючи учасників «круглого столу», заступник Голови Комітету з питань правової політики та правосуддя Яніцький ВП., зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року (далі – Конвенція), є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню нарівні з законодавством України, тобто, норми Конвенції – норми прямої дії.

23 лютого 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з цим Законом, при розгляді справ судами України, Конвенція та практика Європейського суду з прав людини (далі – Суд) повинні застосовуватися як джерела права.

Рішення Суду підлягають обов'язковому виконанню країнами, які ратифікували Конвенцію. При цьому, Суд залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень.

Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих Судом рішень полягає в тому, що вони не тільки впливають на право, а також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції.

На сьогодні, в Україні закладено підґрунтя для ефективного виконання рішень Суду. Так, прийняті законодавчі акти, що регулюють питання виконання рішень, створений окремий орган, відповідальний за виконання рішень Суду – Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, окремо прописані повноваження Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. З прийняттям Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» були внесені необхідні зміни до інших законодавчих актів, які відіграють важливу роль при виконанні рішень Суду в Україні. Крім того, в Україні проведено ряд важливих реформ, а саме: конституційну реформу в частині правосуддя, судову, у сфері примусового виконання рішень, реформовано органи прокуратури і внутрішніх справ та інші правоохоронні органи тощо.

Поряд з тим, нажаль, на сьогодні питання невиконання Україною головних вимог Конвенції набуло надзвичайної актуальності. Україна – одна з тих країн, від яких надходить найбільше скарг до Суду.

Серед системних проблем, які негативно позначаються на дотриманні прав людини в Україні та повазі до принципу верховенства права, на які вказує Суд – невиконання рішень національних судів. Невиконання рішень судів, як національних, так і Суду, має розглядатися як нагальна державна проблема. Це зобов’язує Уряд і парламент України, об’єднавши свої зусилля, вжити вичерпних заходів для безумовного виконання судових рішень.

Член Комітету з питань правової політики та правосуддя Черненко О.М. окреслив, загалом, сучасний стан законодавства України в частині виконання рішень Суду, та перспективи його розвитку.

Зокрема, Черненко О.М. зазначив: «Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в такому разі не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс.

Позиція Суду щодо цього є чіткою: право на виконання судового рішення є невід’ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Ми маємо надію, що реформування системи виконання судових рішень, запровадження інституту приватних виконавців та покладення функції контролю за виконанням судового рішення на суд надасть змогу забезпечити своєчасне виконання рішень національних судів, що, в свою чергу, слугуватиме усуненням підстав для надходження до Суду заяв проти України, спричинених зазначеною проблемою.

Проте задля цього нам необхідно розробити дієвий механізм забезпечення судового контролю за виконанням рішень судів, порядок взаємодії судової гілки влади з виконавчою гілкою в площині виконання рішень судів».

Член Комітету з питань правової політики та правосуддя Сидорович Р.М. у своєму виступі констатував, що ситуація з виконанням рішень Суду в Україні є не простою. Але виконання рішень в частині вжиття заходів індивідуального характеру містить менше проблемних питань, аніж вжиття заходів загального характеру.

Обов’язок виконання рішень Суду, як і рішень національних судів, лежить на державній виконавчій службі. Ефективність роботи виконавчої служби є надто низькою. На сьогодні, на виконанні в державній виконавчій службі знаходяться рішення на суму близько 600 млрд. грн. Задля покращення ситуації у сфері виконання рішень, в Україні запроваджено змішану систему та запроваджено інститут приватних виконавців. Але запровадження змішаної системи може дати позивний результат лише тоді, коли приватні виконавці складатимуть 50% від загальної кількісті осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Нині, за даними Міністерства юстиції, до професії приватного виконавця буде допущено лише близько 50 осіб.

Сидорович Р.М. акцентував увагу на тому, що ми маємо якомога швидше впровадити змішану систему виконання рішень, це, по-перше, «розвантажить» державну виконавчу службу й виконання рішень буде більш ефективним, а по-друге – забезпечить зменшення звернень громадян України до Суду.

Із ключовими доповідями на «круглому столі» виступили Женев’єв Майєр – директор Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, Павло Пушкар – начальник відділу цього ж Департаменту, а також Костакіс Параскева – професор Кіпрського університету, член Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, експерт Ради Європи.

Усі учасники заходу зійшлися на думці, що лише у тісній співпраці парламенту, виконавчої та судової гілок влади України може змінити ситуацію з виконанням рішень Суду. А об’єднавши зусилля української національної та європейської систем захисту прав людини, ми зможемо сприяти більш ефективній імплементації європейських стандартів з прав людини, зокрема, практики Суду у правову систему України.